Тропою Данте через світ химер Босха і Далі

Масштабну цифрову інсталяцію за мотивами творчості Ієроніма Босха та Сальвадора Далі можна побачити у Культурно-мистецькому комплексі ARTAREA. У окремому залі розташована виставка ілюстрацій Сальвадора Далі до поеми «Божественна комедія» видатного італійського поету доби Відродження Данте Аліг'єрі, що оживають під поглядом планшетів.

Виставка буде працювати по 14 лютого включно за адресою: вул. Софіївська, 11-15, Культурно-мистецький комплекс ARTAREA.

На виставці глядач майже пройде вслід за Данте, який описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.

Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.

Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних. Для багатьох людей, а особливо державних чиновників, дуже корисним побувати на цій виставці та власноруч побачити, що буває за різні тяжкі гріхи та не праведні вчинки в іншому світі. Для чутливих людей може статися ефект "вивертання душі"... Інші можливо задумаються про сенс власного життя та марні цілі в цьому світі... Пекло має вигляд величезної воронки, яку утворюють концентричні кола. Вузький кінець воронки упирається у центр Землі. Якщо попасти на самий низ, то в силу величезного магнітного притягання Землі вкрай важко вибратись звідти.

По мірі того, як Данте спускається все нижче і нижче, він стає свідком мук черевоугодників, примушених страждати від дощу і граду, скнар і марнотратників, які невтомно котять величезні камені, гнівливих, що тонуть в болоті. За ними слідують охоплені вічним полум'ям єретики і єресіархи, тирани і вбивці, що плавають у потоках киплячої крові, самогубці, перетворені в рослини, богохульники і ґвалтівники, що спалюються падаючим полум'ям, брехуни всіх мастей, муки яких вельми різноманітні. Нарешті Данте проникає в останнє, 9-те коло пекла, призначене для найжахливіших злочинців. Тут обитель зрадників. Все це чудово проілюстровано геніальним Сальвадоро Далі та оживає у цифровому світі сучасних технологій. Невмолима справедливість має перемогти, відплативши по заслугах, незалежно від високого чи низького статусу грішників на землі. Папи у роботах Далі потрапляють до пекельної безодні, королі привселюдно каються у власних злодіяннях, міські тирани скрегочуть зубами у вогняних річках Пекла.

Минувши вузький коридор, що з'єднує центр землі з другою півкулею, Данте і Вергілій виходять на поверхню землі. Там, на середині оточеного океаном острова, височіє у вигляді усіченого конуса гора - чистилище, що подібно пеклу складається з ряду кіл, які звужуються по мірі наближення до вершини гори. Охороняє вхід в чистилище янгол.

Він впускає Данте до першого кола чистилища, написавши попередньо у нього на лобі мечем сім P (Peccatum - гріх), то є символ семи смертних гріхів. По мірі того як Данте піднімається все вище, минаючи одне коло за іншим, ці букви зникають, так що коли Данте, досягнувши вершини гори, набирає розташований на вершині останньої «земний рай», він вже вільний від знаків, написаних вартовим чистилища. Круги останнього населені душами грішників, які спокутують свої гріхи. Тут очищаються гордії, які змушені згинатися під тягарем, заздрісники, гнівливі, недбайливі, жадібні та ін. Вергілій доводить Данте до воріт раю, куди йому, не хрещеному, немає доступу.

 

В земному раю Вергілія змінює Беатріче, яка возсідає на запряженій грифом колісниці (алегорія панування церкви); вона спонукає Данте до покаяння, а потім підносить його, просвітленого, на небо. Символіка цифр, що символізує досконалість та ідеал, проявляється і в появі в поемі Беатріче. Вона з'являється у творі в 30 пісні «Чистилища» (кратна 3 і 10), або в 64 пісні від початку (6+4=10). До неї — 63 пісні, а після неї — 36З.

Зображення Беатріче дає уявлення про двозначність сприйняття її образу. То вона земна красуня, то водночас постає втіленням святості та духовної досконалості. Подібне поетичне її сприйняття лунає й у ліриці Данте:

Година свят, яка в огнях сія,

Обнявши цятку, що мене скосила,

Уміщуваним вміщувана вся,

   Помалу-малу сяєво гасила;

Коли ж все згасло, то любов мій зір

До Беатріче знову опустила.

    Як ту хвалу, що ніс до цих я зір,

Зібрати всю в єдиній мовній лаві,

То нині замалий би вийшов збір.

    Красу її збагнуть моїй уяві

Несила, й думаю, що осягнуть

її творець би тільки міг у славі.

 

Заключна частина поеми присвячена подорожам Данте по небесному раю. Останній складається із семи сфер, що оперізують землю і відповідних семи планет (згідно з поширеною тоді Птолемеєвої системі): сфери Місяця, Меркурія, Венери і т. д., за ними слідують сфери нерухомих зірок і кришталева сфера, - за кришталевою сферою розташований Емпірей, - нескінченна область, населена блаженними, які споглядають Бога, - остання сфера, що дає життя всьому сущому. Пролітаючи по сферах, ведений Беатріче, Данте бачить імператора Юстиніана, знайомить його з історією Римської імперії, вчителів віри, мучеників за віру, чиї сяючі душі утворюють блискучий хрест; підносячись все вище і вище, Данте бачить Христа і діву Марію,янголів і, нарешті, перед ним розкривається «небесна Роза» - місцеперебування блаженних. Тут Данте долучається до вищої благодаті, досягаючи спілкування з Творцем.

Не відкидаючи вчення про творіння, використовуючи неоплатонічні схеми міркувань, Данте учить про те, що людина має двояку – смертну і безсмертну – природу, що вона є середня ланка між тлінним і нетлінним і тому має подвійне призначення, передумовлюється до двокінцевої мети.

 

 

 

На думку автора ілюстрацій, світло, сяючи у безмежних просторах Всесвіту, допомагає сходженню Данте до глибин космосу, до палаючого світила, куди він прямує зі своєю коханою Беатріче. Вона є головною дійовою особою розділу «Рай», і саме тому стільки уваги приділяє Далі її образній характеристиці.

Грандіозна робота, що налічує понад 100 аркушів акварелі та гуаші, була виконана Сальвадоре Далі у 50-х – 60-х роках ХХ століття до 700-річчя від дня народження Данте. Окрім унікальних навичок у роботі з даними імпровізаційними техніками, Далі показав власні художні можливості, які не можна здобути жодним досвідом – володіння творчою уявою великого майстра, його прагнення виправдати та гармонізувати світ. Ілюстрації присвячені трьом розділам поеми – Пеклу, Чистилищу та Раю. Образи, що населяють їх, збуджують уяву, переносять людину до незвіданої світобудови, бентежать її нервову систему вибагливими фантазіями. Тут відхід до інших світів відбувається повністю – культ природи поступається культові мрій, реальність змінюється уявою, і у той же час це поема про людину, яка, йдучи униз та знову підіймаючись сходами Всесвіту, очищується та здобуває цілковитого пізнання. Проблема, що стояла перед художником, була вкрай складною та неоднозначною. Через те Далі відкидає змістовну сторону зображення, віддаючи перевагу таємничій швидкоплинній реальності відчуттів. У цьому, на його думку, малярство є подібним до духовної автобіографії, що дозволяє глядачу знайти шлях до власного розуміння мистецького твору.

Отже, Симфонія Данте та Далі. Діалоги між Минулим, Теперішнім й Майбутнім, між літературою та образотворчим мистецтвом, між епохою Відродження та початком 21-століття.

Сучасні масштабні просторові відеоінсталяції за мотивами творів Ієроніма Босха та Сальвадора Далі переконливо доповнюють враження марності матеріалістичного погляду на світ та змушують переглянути своє життя, цілі та принципи буття :-)